Які проблеми чекають на аграрну сферу в деокупованому Криму

Всупереч уявленню про Крим, як суто курортний регіон, до початку окупації доходна частина регіонального бюджету формувалася в основному за рахунок надходжень від сільгосппідприємств.

А що буде після деокупації і яким бачить майбутнє кримських аграріїв українська влада спробувала розібратися в рамках чергової статті з нашої рубрики “Деокупація”

Збут

Розглядатимемо ситуацію в ідеальних умовах – без замінованих та перекопаних розривами полів, без вкраденої перед відступом сільгосптехніки, без зруйнованих елеваторів та систем зрошення. Тому що навіть за таких ідеальних умов перед українським урядом стоїть дуже багато серйозних питань, які потребують планування вже зараз.

Найголовніше питання реінтеграції сільського господарства півострова - це вбудовування у спільний продовольчий ринок України, який сьогодні і без кримських фермерів має проблеми з реалізацією своєї продукції.

Якщо постійні клієнти зернотрейдерів підпадають під нещадний ціновий пресинг, то на яке ставлення можуть розраховувати кримські сільгоспвиробники, особливо першого року після звільнення? Очевидно, що нормальних зв'язків зі збуту за такий проміжок часу налагодити вийде далеко не у всіх.

На тлі численних заяв про майбутнє Криму жодних ідей про те, як гарантувати деокупованим аграріям адекватний збут своєї продукції поки що не звучало. Адже це і є один із важливих елементів того майбутнього. І він вимагає не просто заяв, а вже сьогодні наявності програм підтримки із детальними розрахунками. Причому необхідні суперкреативні ідеї як самих механізмів стимулювання, так і шляхів збуту додаткового обсягу продукції. Варіант "перекинути до Польщі" вже не прокотить.

Що із землею

Крім збуту в багатьох фермерів можуть виникнути проблеми правового характеру. Наприклад, кримчанин купив право довгострокової оренди на кілька гектарів під виноградники вже після окупації. Він вклав туди гроші, час і працю, а після деокупації він фактично втрачає своє право на цю землю. Адже у заявах українських політиків чітко звучать лише заяви про нікчемність російських документів на право власності. І жодних гарантій для тих, хто взагалі не винен у ситуації.

Чи є в такому разі у таких людей стимул вкладатись у розвиток свого наділу, якщо відсутня впевненість у завтрашньому дні? Для тих, хто законно перебуває на території Криму та володіє або орендує майно, яке не було “віджате” в інших громадян України, вже зараз мають бути складені на рівні законодавства чіткі гарантії збереження пріоритетного права оформити українські правовстановлюючі документи.

Як бути з покинутими землями

Окрема історія – майно, яке оформлене на колонізаторів. Про те, як не просто їх видворити, ми розповідали в одній із попередніх публікацій. Зрозуміло, що після них залишаться якісь сільгоспугіддя. Як і після втечі російських агрохолдингів із кримських виноградників. У масштабах Криму це будуть тисячі гектар покинутої землі, що ніким не обробляється. І не треба бути агрономом, аби зрозуміти – лише за рік без належного догляду всі ці землі можуть сильно втратити у своєму потенціалі.

Тому було б непогано вже зараз мати чітке уявлення, що робити з покинутими сільгоспугіддями – кому, за якою процедурою та на яких умовах їх передати у користування, щоб уникнути простою у обробці та догляді. Можливо, саме над цим проектом саме зараз і працюють усі чиновники міністерства аграрної політики та продовольства України.

Руслан Сабуров для INжир media

Підтримати нас