15 червня, 22:57

INжир Медиа

Немає виборів – немає проблеми. Кримським татарам безальтернативно нав'язують голосування за чужі їм ідеї

На тлі всіх іскрометних подій, типу вибивання мостів, дефіциту пального та експериментів з електрикою, на окупованій території практично непомітно розпочалася передвиборча кампанія до російського законодавчого органу. Але в цій публікації хотілося б загострити увагу не на виборах, на їхній відсутності.

Всупереч нормам, що сформувалися в цивілізованому світі, росіяни не дають корінним народам можливості обирати своїх представників за власними процедурами.

Високий стандарт

У міжнародному документі, який встановлює мінімальні стандарти для виживання та благополуччя корінних народів чітко збудовано послідовність взаємодії з державою. Спочатку корінні народи обирають представників за власними процедурами. Потім ці представники мають право на участь у прийнятті рішень з питань, які стосуються їхнього права.

При цьому декларація про права корінних народів закріплює обов'язок держави “сумлінно консультуватися та співпрацювати” з обраними представниками, перш ніж приймати рішення з питань, які можуть торкнутися інтересів корінного народу. Насправді нічого подібного поки що в історії кримськотатарського народу не спостерігалося, хоча колись передумови вже були. 

Щоб не було з чим порівнювати

Не так давно існувала своя процедура виборів делегатів Курултаю, яка увібрала в себе найкращі світові практики з організації рівної та недискримінаційної участі у виборах. Система волевиявлення була детально описана у вигляді нормативного акта. А також функціонував свій орган Центральна виборча комісія Курултаю, яка оголошувала дати та порядок голосування. Все це було не на папері, а реально працювало в усіх куточках Криму і за крісла делегатів Курултаю точилася найгостріша політична боротьба.

Найпримітніше, що Курултай не був сам собою представницьким органом, а формував Меджліс, члени якого і мали взаємодіяти з державною владою з метою, встановлених Курултаєм. Після окупації Меджлісу в судовому порядку заборонили. І оскільки заборонений орган фактично був частиною Курултаю, то й вся його діяльність стала надто близькою до категорій “забороненої організації”.

Напевно, також не зайвим буде додати, що проведення будь-яких масових електоральних процедур на окупованому півострові останні десятиліття має свої специфічні особливості – відсутність конкуренції, примусова явка з фотографуваннями бюлетенів, повна деградація інституту незалежних спостерігачів. Уявити в таких умовах, що вибори делегатів корінного народу могли б відбуватися відповідно до принципів відкритості та незалежності досить складно. Тим більше, що в правовому полі, що склалося, взагалі ніколи не було такої практики.

Або-або

Російське законодавство, поширене на окупованій території, розрізняє лише два варіанти залучення представників корінних народів у діалог – через створення громадських організацій та через участь у політичній діяльності, із включенням до бюлетенів на загальнодержавних виборах. Жодних переваг у вигляді незалежних електоральних інститутів, передбачених для корінних народів, на півострові не пропонувалося і на сьогоднішній день не розглядається навіть на рівні гіпотетичних міркувань.

При цьому важливо розуміти, що запропоновані формати не повною мірою відповідають запитам, заради яких потрібні окремі представницькі органи. Так, наприклад, теоретично російські громадські організації мають можливість подавати заявки на включення до громадських рад при різних міністерствах і відомствах. Але й ці структури мають мільйон причин їх туди не брати. Та сама історія з проведенням масових заходів, та й взагалі з усіма формами громадської діяльності: теоретично, можливо, а на практиці – ніколи.

Із політичними партіями все ще складніше. За російськими законами, що діють на окупованій території, партії можуть бути лише загальнофедеральними, що вже робить ідею окремої кримськотатарської партії нежиттєздатною. Ще там є уточнення, що партії не можуть бути створені за національною чи регіональною ознакою. Якщо до перерахованого додати демографічне співвідношення кримських татар до всіх російських виборців і не забувати про широкий набір адміністративних важелів впливу на політичні та передвиборчі процеси, то стає зрозумілим, що російській політичній системі такий проект є триразово нежиттєздатним.

Квазі-структури не в тренді

Примітно, що спроби створити хоча б альтернативні утворення, які б імітували “консультації” від імені кримських татар з органами влади, востаннє робили вісім років тому. 27 жовтня 2018 року в Кримськотатарському академічному театрі місцева влада організувала власний “Курултай”.

Проте, захід зібрав настільки мало бажаючих і викликав настільки мінімальний суспільний резонанс, що на цьому, мабуть, вирішили закінчити з імітаціями.

Так стала більш помітною непорушна позиція окупаційної влади: кримські татари не має і не буде особливого політичного статусу, який відрізняв би їх від інших жителів. Кримськотатарський народ не розглядається як окремий суб'єкт політики, з яким влада готова “сумлінно консультуватися та співпрацювати”. Усі питання можуть вирішуватись лише через стандартні російські процедури. Де, крім суто національних питань, нав'язуються загальноросійські, часто шкідливі для окупованої території, ідеї та пропозиції.

Простіше кажучи, на даний момент на півострові сформовані такі умови, що за можливості представляти та просувати інтереси кримськотатарського народу потрібно платити повною залежністю та лояльністю, яка у результаті йде лише на шкоду власному народу. Окупаційну адміністрацію такий стан справ влаштовує, кримські татари, як і раніше, відповідають масштабним ігноруванням російських виборів.

Єльдар Османов для INжир media