Як Україна перемагає у інформаційній війні російську пропагандистську машину

На фото: акція на підтримку України. Тбілісі. Грузія.

Вже більше ніж два місяці Україна тримає спротив широкомасштабному вторгненню росії. Не стоїть осторонь й інформаційний фронт: Україна й там дуже добре тримає оборону озброєному ворогу. Чому Україні вдалося перемогти росію на, здається, знайомому їй інформаційному полі?

Спочатку згадаймо, що нам протистоїть. Росія вкладає свої коммунікаційні зусилля у три напрямки:

1. Обробка своїх громадян

Після заборони Facebook та Instagram, а також остаточного знищення рештки незалежних ЗМІ, в Росії немає альтернативи державним ЗМІ. Як інформаційна автократія росія витрачає більшість своїх ресурсів на внутрішню пропаганду, ніж на добробут своїх громадян. В березні росія спрямувала на державні ЗМІ 134 мільйона доларів, що в два рази більше, ніж за січень-лютий разом. Росія фінансує ріа новості та інших пропагандистів на зарплаті: бути у числі яких мало хто вже хоче, бо жити в росії, яку прославляють, вони не хочуть, а жити в Європі після підпадання під санкції (які введені завдяки наполегливості української дипломатії) - не можуть. Саме пропагандисти впливають на формування думки росіян, у тому числі тих, хто їде вбивати людей в Україну.

Росія протидіє розповсюдженню правдивої інформації за допомогою “розкриття фейків”: те, що вона назває фейками, є правдою, а те, ще подаюється як викривання фейків - є фейк. Наведемо кілька прикладів:

- Після бомбардування полового будинку в Маріуполі російські пропагандисти не визнали свою провину та представили усе, ніби як постановку.

- Деякі телеграм-канали, ймовірно створені пропагандистами, після бомбардування житлового будинку в Одесі 23 квітня, от як “Украина в шоке - Новости Война”, разом з реальними фото розповсюдили фото пожару з російського Бійську. А потім вже інший російський пропагандистский канал нібито “викрив” нібито “фейк”, натякаючи, що нічого такого не було. Такі повідомлення заспокоюють росіян, що росія не робить военних злочінів в Україні, але це не так.

Не зважаючи не те, що в росії немає незалежних від влади ЗМІ, поза росією існує багато російськомовних ЗМІ, які розповідають, що дійсно відбувається. Також іноземні ЗМІ підтримують Україну.

Z-символика використовується не тільки на техніці російської армії, але також й всередині Росії: вона штучно застосовується за вказівкою зверху та за допомогою адмінресурсу. В одночас она використовується для залякування росіян, які незгодні з політикою країни. Добровільно до неї приєднуються поодинокі люди, які таким чином отримують сенс буття. То навіть в цьому росія не достигла успіхів.

2. Вплив на Україну

Росія також намагалася вплинути на інформаційні ресурси України, але Україна як зі сторони держави, так й громадянського суспільства чинить цьому опір: приклад тому закриття каналів Медведчука, заборона сайту Страна.юа та інших, а також потужна фейкчекерска спільнота та професійні медійні організації. Але рештки пов'язаних із російскими пропагандистами лишаються, зокрема в регіональному сегменті:

- “Херсонське” ЗМІ Новости Херсонщини поширює новину з ріа новості (заборонене в Україні), що нібито знайшли анкети ескортниц, які були завербовані Службою зовнішньої розвідки. Але якщо уважно придивитися, то це анкети жінок зі шлюбного агенства.

- Не може знайти підтримку й візуал комунизму та Червоної армії, яку використовують російські окупаційні війська на тимчасово захоплених теріторіях України.

- Пропагандою займаються й служителі РПЦ Московського патріархату в Україні, які виправдовують проповідують доктрину "русского мира", російську агресію, геноцид українського народу та закликають своїх вірян поповнювати лави російських окупаційних підрозділів. Але цьому створюється також спротив.

3. Вплив на світ

Окремо від зусиль росії з впливу на країни світу застосуванням топливного шантажу та дипломатії, яка не нехтує брехнею, для впливу на зовнішній світ росія також фінансує рт та відділення спутнік у різних країнах. Але цьому вже є протидія - рт заблокували на YouTube та в ЄС разом зі спутнік.

Росії на даний час бракує іміджевого ресурсу: жодні пояснювальні месиджі від російській сторони, що вона робить в Україні - як от нібито захищає Донбас від націстів - не спрацювали. Не спрацював також месидж про нібито “русофобію” у світі, який намагалась проштовхнути російска пропаганда.

Кілька років росія стращала світ українським Азовом, який зараз є символом незламності та міцності, тримаючи оборону Маріуполя: така країна, як Японія виключила його зі списку терористів та вибачилася.

Як відповідають українці

На російську пропаганду українці відповідають як організовано, формуючи добровільну ІТ армію, так й діючи спонтанно у соціальних мережах. Контент, пов’язаний з темою війни, став інструментом комунікації українців зі світом: можливістю донести те, що відбувається в країні, та таким чином, щоб достукатися до сучасного глядача.

Попри те, що росія намагається надати свою адженду дня, за допомогою різноспрямованих повідомлень (наприклад, якщо іноземців невдалося вивезти з Херсону подалі від війни, бо вони не хочуть цього, то російські загарбники на ходу міняють тактику, та вже намагаються показати, що іноземцям в окупованому росіянами Херсоні нібито добре), вона намагається просунути ідею того, що нікому неможна вірити.

Але українці переломили цей тренд, бо їхня щира активність в соцмережах змогла донести справжні цінності разом з правдою на захист України, які й приваблюють цілий світ. Це явлення дослідниця медіа Зізі Параріззи назвала ємоційною громадскістю, Affective Publics.

Соціальні мережі сприяють ємоційному залученню великих мас людей, яке робить приватне питання питанням політичним. Таким чином за допомогою соціальних мереж месиджі супротиву російській армії та підтримці України проти широкомасштабного нападу росії з'єднали українців та іноземців по усьому світу та зробили питання звірств російських окупаційних військ та питання надання Україні озроброення - питаннями політичними та публичними, які неможливо ігнорувати. У цієї активності з підтримки України мільони користувачів діють вільно, але в одночас разом. Це є великою перевагою України в цьому інформаційному протистоянні, яке недоступно росії, скільки б ботів вона не залучала. Росія не може конкурувати з великою кількістю живого та креативного контенту, який збільшується лавиноподібно.

Користувачі

Перевагою українців є розуміння того, заради чого ми боремося. Звідси йдуть яскраві образи, які запали в душу світові. Багато іноземних медіа не можуть не згадати сміливу жінку з Генічеську Херсонській області, яка сказала російському солдатові, що він незваний гість на українській землі та наказала йому покласти себе насіння соняшника до кишені, щоб коли він помре на українській землі, з нього вийшло хоть щось добре. Звідси й сміливість зупинити танк голіруч та протидіяти входу озброєній російській армії в село - що так захоплює стороннього глядача. Завдяки органічному росту в соцмережах подібні відео дійшли до іноземної авдиторії та стали центром офіціайної кампанії “Смілівість бути Україною”.

Україна - демократична країна, яка ніколи не обмежувала право на самовираження громадян, а українці - щира та творча нація. Коли війна пришла на нашу землю, кожен з нас став свідком руйнувань та горя, яке принесла нам російська армія, тому ніхто не міг стояти осторонь. Проста фіксація того, що відбувається навколо, творча переробка, та викликана болем війни творчість - це все знайшло свій вихід в великій кількості контенту: тексти, відео, ілюстрації заповнили телеграм, тік-ток та інстаграм.

Щирість українців не може залишити людину байдужою. Том Оделл був розчулений, що за допомогою його трека Another Love українці робили відео в тік-ток про свої рідні міста, які вони вимушені були залишити. У відповідь він заспівав пісню як на своєму концерті у Бухаресті під українським прапором, а потім на вокзалі перед українськими біженцями. Така підтримка України формує в світі позитивне ставлення до України та сприяє підтримці її у війні. Неочікуванний приїзд Анджеліни Джолі, посла доброї волі ЮНІСЕФ, до Львова, де вона поспілкувалася з дітьми, які постраждали від війни, та зустрілася на вокзалі з переселенцями з Донбасу - став віральним в соцмережах та породив купу мемів. Це також працює на підтримку України в інформаційній війні.

Влада

У своїй комунікації Президент України Володимир Зеленський полишив офіціоз, який не був йому притаманний, тим паче під час війни, яка стирає будь-які формальності, щоб спілкуватися напряму за допомогою соціальних мереж. Він кожного дня звертається до українців та робить селфі в урядовому кварталі, наголошуючи, що він на місці. Це все робить разючий контраст із постановками російської влади, яка записує все заздалегідь, але вдає, що це в прямому етері - та це бачать там можуть порівняти, не тільки українці, але й росіяни.

Зовнішня комунікація української влади несе в собі не тільки зрозуміли європейцям меседжи, але бере до уваги важливи для кожної країни моменти її історії, світогляду та самосприйняття. У зверенні до народу Ізраїлю це було не тільки тема постійної загрози існування, яка надвисає як над ізраїльтянами, так й над українцями, але й тема розсіяного народу: зараз українці, шукаючи безпеку, розкидані світом. У зверненні до парламенту Ірландії, яка має довгу історію боротьби за свою свободу та незалежність проти Велікобританії, Президент вказав, що російські військові - це колонізатори, які вважають, що можуть підкорювати сусідні народи. Також Генштаб ЗСУ, Міноборони, СБУ та інші структури активно комунікують в соцмережах та щодня виходять с чіткими та зрозумілими меседжами.

Військові

Щирість притаманна й українським військовим, які знаходяться в умовах постійної загрози життю. На весь світ відома відповідь від українського прикордонника, куди слід йти російському кораблю, яка стала частиною української культури, символом опору російській навалі та підтримки України за кордоном. Зміна іміджу ЗСУ з пострадянського у 2014 до сучасного натівського у 2022 є предметом гордості українців та темою відео в тік-ток. Бути у лавах ЗСУ - це sexy, віра в яких особливо зараз наближена до релігійної.

Творчість

Перемога Україні на медіафронті не можлива без попереднього творчого розвитку - війна лише додала до творчості українців свій відтиск.

Одним з найпоширеніших треків війни став “Ми з України” від PROBASS ∆ HARDI, який набув популярності ще до війни та за допомогою якого було зроблено багато контенту в тік-тоці. Саме це привітання зробило відомим очільника Миколаївської обласної військової адміністрації Віталія Кіма, який виходив з відео кожного вечора повідомляти про стан справ в області та після став героєм публікацій світових медіа.

Коли співак Андрій Хливнюк з гурту Бумбокс, який став до лав київської тероборони, заспівав “Ой у лузі червона калина” на Софійській площі, цей трек набув неймовірної популярності. Але ніхто не очікував, що цей гімн Українських січових стрільців часів Першої світової війни надихне всесвітньо відомий рок-гурт Pink Floyd на створення нового треку під назвою “Hey, hey, rise up and rejoice”.

Таким чином в соціальних мережах створюється ланцюговий ефект розповсюдження месиджів у підтримку України, плідність якого можна порівняти з насінням, яке попало в родючу українську землю.

Інтегрованість українців в європейське життя та культуру

На відміну від росіян, українці добре інтегровані в європейське життя: багато хто з українців працює, відвідує та має родичів за кордоном. Звичайні українці, так й організації, особливо медійні (наприклад, Ukraine World від Інтерньюз) створюють контент за допомогою української та англійської мов, а також російської.

Сучасна українська культура є частиною Європи та світу. Коли почалась війна, то весь тік-ток турбувався про кота Степана, бо він з Харкова. Всесвітньо відомий кіт, після того, як його запостила собі на Інстаграм-сторінку Брітні Спірс, зміг врятуватися та зараз знаходиться у Франції із хазяйкою, яка використовує свої мережі для того, щоб доносити правду світові та збирає пожертви на допомогу тваринам під час війни.

За кордоном українці згуртовано та креативно підтримують Україну за допомогою різних акцій: прикладом може бути промовиста акція в пам’ять о 300 загиблих українцях під театром в Маріуполі, коли в Будапешті біля меморіалу «Взуття на березі Дунаю», який вшановує пам’ять угорських євреїв, знищених нацистами, з’явилося 300 пар ношеного взуття. В Берліні, Варшаві, Вільнюсі та Тбілісі пройшли промовисті акції в пам’ять про вбитих та замучених жителів Бучі: учасники лягали на землю із зав'язаними за спиною руками - саме так були знайдени жертви рашистів.

Таким чином Україна протистоїть: Росія не може конкурувати з великою кількістю живого та креативного контенту, який збільшується лавиноподібно.

Матеріал підготувала Христина Боровкова спеціально для INжир media.

Підтримати нас