
В окупованому Криму так званий «Верховний суд Республіки Крим» виніс вирок мешканцю Феодосії, підприємцю Тарасу Худаку, визнавши його винним у «державній зраді».
За інформацією правозахисної ініціативи «Кримський процес», чоловіка було викрадено у квітні 2025 року. Суд призначив йому 18 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму та додаткове обмеження свободи строком на 1 рік і 8 місяців.
Ця справа є черговим прикладом використання репресивного апарату Російської Федерації проти цивільного населення на тимчасово окупованій території України.
Судовий процес і оголошення вироку відбувалися в закритому режимі. Водночас для пресслужби окупаційної «прокуратури» було зроблено виняток, що свідчить про вибірковий підхід до принципу гласності. Така практика дозволяє російській стороні формувати вигідний для себе інформаційний наратив, повністю ігноруючи позицію захисту.
Більше того, на офіційному сайті «суду» була прихована інформація про особу підсудного, що унеможливлювало завчасне інформування про дату та місце засідань. Дані про день оголошення вироку з’явилися вже постфактум, після його проголошення, що є грубим порушенням навіть формальних процесуальних норм.
Окреме занепокоєння викликає постать судді, який головував у процесі. Вирок ухвалив Віктор Скляров — колишній український суддя, який після окупації Криму перейшов на службу Російській Федерації. В Україні щодо нього відкрито кримінальне провадження за обвинуваченням у державній зраді.
Наявність такого судді у справі, де фігурують звинувачення у «співпраці з українськими спецслужбами», а також обставини походження засудженого — родинні зв’язки з військовослужбовцем ЗСУ та народження в Івано-Франківській області — ставлять під серйозний сумнів незалежність і неупередженість «судового» рішення.
Справу Худака супроводжувала масштабна інформаційна кампанія в кримських і російських медіа. Матеріали публікувалися виключно з позиції обвинувачення, без будь-якого представлення аргументів захисту чи самого підсудного.
Ще до набрання вироком чинності низка медіа та пропагандистських пабліків називали Худака «зрадником», «злочинцем», використовуючи відверто дегуманізуючу лексику. Це вказує на свідоме формування образу «ворога» з метою виправдання репресій проти цивільних мешканців окупованої території.
Додатковим елементом психологічного тиску стало утримання підсудного в клітці під час судового процесу. Використання кліток у судах є грубим порушенням міжнародних стандартів правосуддя та розцінюється як таке, що принижує людську гідність.
Особливу тривогу викликають обставини затримання Тараса Худака. Інформація про його захоплення невідомими озброєними особами в балаклавах з’явилася в середині квітня 2025 року. Водночас офіційне повідомлення ФСБ про «затримання жителя Феодосії» зі схожими обвинуваченнями, віком і зовнішніми ознаками з’явилося лише у вересні.
Це може свідчити про насильницьке зникнення та перебування Худака майже п’ять місяців у повній ізоляції, без доступу до адвоката, зв’язку з родиною та під необмеженим тиском з боку російських спецслужб — практики, які системно застосовуються в окупованому Криму.
Справа Тараса Худака вкотре демонструє, що так зване «правосуддя» в окупованому Криму є інструментом війни Росії проти України. Воно використовується для залякування населення, придушення будь-яких проявів нелояльності та криміналізації української ідентичності.
Ці репресії є порушенням норм міжнародного гуманітарного права, а відповідальність за них нестимуть як безпосередні виконавці, так і держава-окупант.