26 червня, 17:48

INжир Медиа

Важкий шлях повернення демократії. Які проблеми належить вирішити відновлюючи органи влади в Криму

20 червня Представництво Президента України в АР Крим представило перший нарис загальних принципів реінтеграції півострова та основних векторів докладання зусиль. Першим пунктом у представленому програмному документі стоїть “поетапне відновлення публічної влади: від тимчасових державних органів – військових та військово-цивільних адміністрацій до державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також організацію та проведення виборів за міжнародними стандартами”.

Про основні складнощі цього шляху – у нашій новій статті з рубрики “Деокупація”.

Бути чи бути

Почнемо із органів управління. Поки ведуться бойові дії, цілком логічно, що звільненими територіями керують військові, які краще знають, де варто було б проводити евакуацію, де насамперед організувати розмінування або по яким дорогам заборонити проїзд цивільного транспорту.

Не викликає на перший погляд сумнівів і необхідність військово-цивільної адміністрації. По-перше, за законом вона передбачена в період дії військового стану, а по-друге, на півострові навіть за найоптимістичніших сценаріїв буде такий колапс управління, що без зовнішнього механізму виконавчої влади з широкими повноваженнями ніяк не обійтися щонайменше найближчий рік, а то й два.

Проте, заглянемо далі за позначені два роки. І подивимося на ситуацію очима голови військово-цивільної адміністрації. Весь цей час він тяжко працюва, щоб привести регіон на кшталт керованої території - вкладав сили, час та кадрові ресурси. І ось коли тільки з'явилися перші результати цієї кропіткої роботи, йому пропонують просто віддати все це місцевим, яким немає ніякої довіри? З високою ймовірністю ця людина не захоче залишати крісло і максимально гальмуватиме ці процеси.

Проте, для кримчан, безумовно важливо було б запускати політичні та суспільні процеси якнайшвидше. Тому що вони сприяють зростанню громадянської та політичної свідомості та загалом демократичним процесам. А призначений із Києва чиновник із безроздільною владою явно такої свідомості не сприяє і ментальної реінтеграції точно не допоможе.

Тому нормативку про перехід повноважень з військово-цивільної адміністрації в звичайну непогано було б підстрахувати і деталізувати як мінімум двома речами: поетапним процесом передачі повноважень у міру настання певних умов та механізмами, що дублюють оцінку того, що умови для транзиту місцевими чиновникам уже настали.

Коли голосувати

Отже, у якийсь момент для відновлення повноцінного політичного життя у звільненому Криму потрібно знову вибрати місцевий парламент, “нарізати” ОТГ і відпустити на волю процеси формування органів місцевого самоврядування. Важливо було б чітко визначити в законодавстві, як можна буде будь-кому охочому переконатися, що такий момент ще не настав чи навпаки, що нарешті можна виставляти мегафон і бігти агітувати односельців за свою кандидатуру.

У принципі, експерти та відповідальні за опрацювання чиновники досить близько підійшли до набору конкретних характеристик, рекомендуючи за основу взяти законопроект щодо встановлення неможливості проведення виборів на окремих територіях. Там переважно предметний перелік критеріїв, якими складно маніпулювати - якщо є висока мінна загроза чи обстріли, то вибори не проводяться. Якщо до ЦВК ще не надійшли від місцевих органів влади оновлені реєстри виборців – вибори не проводяться. І так далі.

Але... насторожує зміст окремих рекомендацій. Наприклад, пропонується враховувати можливості протидії незаконному мовленню російських ЗМІ. Як вимірювати такі можливості та зрозуміти, що їх уже достатньо для призначення виборів? Протидія, безперечно, необхідна, але не менша, ніж гранична чіткість і недвозначність формулювань. Інакше в майбутньому це може стати приводом для відкладення виборів, що, безумовно, не сприятиме процесам реінтеграції.

Як із корінними?

Немає поки що у законодавстві оцінки такому специфічному, не характерному для інших регіонів України, політичному явищу, як вибори делегатів Курултаю кримськотатарського народу. Раніше їхні вибори проходили за власними правилами, без опори та огляду на українське законодавство, в рамках реалізації права на самовизначення. Однак, наскільки буде готова військово-цивільна адміністрація мириться з таким масштабним процесом, який не прописаний в українському правовому полі – велике питання.

Для активізації кримськотатарського суспільства в питаннях реінтеграції, рекомендується все ж таки окремо закріпити їх право на проведення виборів Курултаю в умовах, коли це не загрожуватиме безпеці громадян. А ось такі фактори, як завершення процесу паспортизації, оновлення реєстру виборців та готовність судової системи до роботи з питаннями виборчого права у цьому процесі є необов'язковими. Тому формувати свої представницькі органи кримські татари, які є корінним народом півострова, могли б розпочати раніше. І це загалом би оживило політичну сферу життя півострова.

При цьому головна складність буде в тому, що оцінку безпеки територій для проведення виборів дає РНБО і навряд чи вони окремо збиратимуться, щоб зробити це для виборів делегатів Курултаю. Тому потрібний інший механізм із серії вільної реалізації прав корінного народу, який дозволить ініціювати такий процес кримським татарам самостійно, без відволікання на це органів влади. І бажано навіть попри те, що окремі гравці кримськотатарського політикуму явно не зацікавлені в оновленні Курултаю максимально довгий час.

Руслан Сабуров для INжир media