Турецький шах чи регіональний мат. Як може змінитися ситуація в Криму після виборів у Туреччині

Туреччина. Фото: INжир media

Сьогодні в Туреччині стартували вибори президента, причому на даний момент явної переваги в жодного з кандидатів не спостерігається, тому основна інтрига очікується наприкінці цього місяця.

Хто претендує на перемогу і що з цього простим кримчанам – читайте у цьому матеріалі.

Два кандидати двох світів

Одним із лідерів передвиборчих перегонів є Реджеп Ердоган - чинний президент Туреччини, який за довгий час перебування при владі зумів закріпити за країною статус регіонального лідера, що вміло відстоює та просуває свої національні інтереси. При цьому Ердоган явно тяжіє до авторитаризму, значно скоротивши політичні права та свободи співгромадян, включаючи політичні судові переслідування опонентів.

Втім, для більшості виборців немає особливого значення ні статус регіонального лідера, ні розправи Ердогана з опонентами. Усередині країни економічна ситуація довгий час залишається не ідеальною, з періодичними кризами, які стали помітними для кишені обивателів. А лютневі землетруси оголили проблеми корупції та неефективного державного контролю. І створили передумови серйозного старту кандидата від опозиції.

Кемаль Киличдароглу є, по суті, делегатом від кількох опозиційних партій і головною відмінністю його позицій є розворот Туреччини від самостійної гри у бік більш тісної співпраці з європейськими країнами. Відповідно, у його програмі передбачається трансформація законодавства подалі від авторитаризму, а також курс тіснішої економічної інтеграції з Європейським союзом.

Що Криму з Ердогана

Передвиборна агітація Реджепа Ердогана . Фото: INжир media

Політику чинного президента щодо Криму та повномасштабного вторгнення в Україну можна без сорому назвати двоїстою. У різних формальних питаннях Туреччина твердо стоїть на принципах цивілізованого світу, визнає територіальну цілісність України, засуджує окупацію Криму та репресії проти кримських татар, а також не пропускає через свої протоки російські військові кораблі.

У той же час Ердоган відмовився від запровадження серйозних санкцій проти агресора, в ручному режимі керує сірим імпортом з Європи на російські ринки, довго упирався проти закриття неба для російських Боїнгів та Аербасів, а заразом ігнорує всілякі прохання української влади про арешт російських кораблів, які транспортують до Африки викрадене зерно з Херсонської та Запорізської області.

По суті, чинний глава Туреччини вичавлює максимум із можливостей сидіння на двох стільцях, оскільки підтримує робочі відносини з російською стороною, будучи при цьому впливовим гравцем на південному фланзі Північно-Атлантичного альянсу. Іноді навіть демонструє якісь гуманітарні ініціативи на кшталт організації зустрічі російського та українського Омбудсменів, яка, до речі, закінчилася практично безрезультатно.

Перемога цього кандидата на виборах не дасть кримчанам нічого нового в ситуації. Заява одного з радників Ердогана про те, що звільнення Криму військовим шляхом не можливе і час сідати за стіл переговорів (за посередництвом Туреччини, зрозуміло) - це прихована позиція самого Ердогана, який перед виборами поспішає підтвердити російській владі свою прихильність до збереження існуючих відносин.

Що Криму від Киличдароглу

Передвиборна агітація Кемаля Киличдароглу. Фото: INжир media

При тому, що кандидата від опозиції вважають мега-проєвропейським, а діаспора кримських татар у таких великих містах, як Ескішехір, наприклад, досить помітна, Кемаль Киличдароглу примудрився обійти за весь час передвиборної кампанії питання Криму стороною. Схоже, що в його команді поки що немає чіткої стратегії з цього питання.

Але є абсолютно однозначне неприйняття російського режиму як партнерів. Нещодавня публічна заява політика про те, що російська влада має припинити втручатися в політичні процеси Туреччини, щоб не мати в майбутньому такого ставлення до себе, є досить характерною. Киличдароглу вже зараз бачить у Кремлі ворогів, з якими не вважає за необхідне плести кулуарні інтриги та дотримуватись політико-дипломатичного етикету.

Таким чином, перемога цього кандидата на виборах у довгостроковій перспективі не обіцяє російській владі нічого доброго. Найімовірніше, насамперед це вплине на митні складнощі сірого імпорту з Європи. Логістика стане складніше і "вирішувати", як з Ердоганом, навряд чи вийде. Не виключено також, що трансформується і дипломатична позиція Туреччини щодо переслідування кримських татар - вона перестане бути формальною, стане набагато жорсткішою та системнішою, а також буде націлена на резонанс у мусульманських регіонах самої Московії. Крім того, Туреччина перестане бути комфортним майданчиком для мирних переговорів.

Втім, усі ці перспективи далеко не такі однозначні, як хотілося б. Швидше це контури дій, визначені позицією, інтересами національної безпеки та здоровим глуздом. На практиці перші випробування на міцність розпочнуться відразу після голосування і все залежатиме від очевидності перемоги. Якщо перевага опозиції буде кілька тисяч голосів, чинна влада знайде десятки причин ці голоси анулювати і визнати перемогу за Ердоганом.

Крім того, Кемаль Киличдароглу постать компромісна, а отже він змушений буде зважати на інтереси політичних союзників, які можуть не розділяти його яструбиного ставлення до росіян. Ну і нарешті певний вплив на майбутні процеси матиме конфігурація більшості в парламенті. Цілком можливо, що ця більшість виявиться не лояльною до глави держави і їй довгий час буде не до долі півострова і кримських татар, що проживають в окупації.

Руслан Сабуров для INжир media

Підтримати нас