Екологічна ситуація на Кримському півострові. Яких збитків завдають окупанти кримській екології

Вид на гору Агармиш

Давно вже не секрет, що екологічна ситуація на Кримському півострові дуже потерпає від масштабних інфраструктурних проектів окупаційної влади та політики ігнорування захисту довкілля. Ініціативна група еко-активістів “Зелений маршрут” об'їхала кілька об'єктів та відзначила кричущі порушення природоохоронних норм, які можуть призвести до тяжких, а іноді й незворотних наслідків.

Траса "Таврида"

На наших очах бульдозер знімає черговий пласт рослинного покриву передгірного ґрунту та формує відвал, який потім екскаватор завантажує до кузова шістдесятитонного самоскида, яких йде по утрамбованій грейдером ґрунтовці. Все це торжество будівельної техніки розгортається біля Аянського водосховища і похмурого лісу, що відблискує в променях сонця на схилах Чатир-Дага. Саме тут невдовзі пройде південно-східний обхід магістральної траси "Таврида".

У 2020 році окупаційна влада Криму заявила про намір збудувати цю дорогу через село Зарічне, вздовж берега Аянського водосховища. Жителі вийшли з протестами і на сході громадян було затверджено інший, дорожчий, але екологічно менш шкідливий маршрут. Проте наступного року так званий уряд Криму просто анулював результати тих слухань, а місцева "влада" сфабрикувала рішення сходу громадян і повідомила, що затверджений дешевший проект - уздовж водосховища, по самісінькому кордону водоохоронної зони. Щоб унеможливити опір, окупаційний голова Криму Сергій Аксьонов заявив, що питання переглядатися більше не буде.

Враховуючи карстовий характер прилеглих гір, завдяки яким і живиться Аянське водосховище, існує ризик, що робота важкої техніки, а також постійна експлуатація шляхопроводу можуть вплинути на структуру підземних водних пластів, пошкодити існуючі виходи ґрунтових вод, що просочуються з плато Чатир-Дага.

Крім цього в період будівництва шкідливі речовини від роботи будівельної техніки, пил від будівельних матеріалів, викиди від асфальту, що використовується, вільно осідатимуть на дзеркалі водосховища і прилеглої території, що призведе до помітного забруднення джерела. Надалі активна експлуатація шляхопроводу призведе до забруднення цієї водоохоронної зони нафтопродуктами та важкими металами. Адже Аянське водосховище забезпечує водою частину Сімферополя.

Половина гори Агармиш

"Рани" на тілі гори видно за десяток кілометрів, ще за повороту з траси "Таврида". При наближенні стає очевидним, що жовто-білі борозни кар'єрів закривають собою практично весь схил. Від лісової рослинності не залишилося сліду. Складається відчуття, що за дев'ять років видобувачі випилили щонайменше половину гори Агармиш і не зупиняться, поки не вичерпають її повністю.

Перший кар'єр тут з'явився ще за радянських часів, але призначався лише для будівельних потреб регіону та особливого впливу на довкілля не надавав. Розширили його у 1990-х роках і з того часу місцеві жителі боролися за припинення видобутку на Агармиші. Проте, з приходом російської окупаційної влади та зростанням потреб у будматеріалах для масштабних інфраструктурних проектів, ця гора опинилася в центрі уваги впливових осіб.

Фірми, причетні до видобутку такого затребуваного щебеню, пов'язані з колишнім лідером злочинного угрупування "Сейлем" Сергієм Воронковим, а членом цього угрупування раніше був і нинішній глава кримської окупаційної влади Сергій Аксьонов. Тому зберегти гору не було жодних шансів.

На сьогоднішній день горі та навколишньому ареалу завдано непоправної шкоди внаслідок масштабної зміни рельєфу гори. Відновлення гірського масиву, у місці кар'єрів неможливо. Зміна рельєфу призвела до зміни рози вітрів та похолодання в регіоні на кілька градусів, що погіршує його економічний потенціал. Однак це не найголовніші ризики.

Масштабні роботи вже мали істотний негативний вплив на підземні джерела, багато з яких пересохли або близькі до цього. Водоносний горизонт у найближчих селах пішов на глибину нижче 15 метрів, що надалі згубно впливатиме на біорізноманіття ареалу. Кар'єри навколо Агармиша несуть загрозу водопостачанню не лише Старого Криму, а й Феодосії, селищ Коктебель, Орджонікідзе, Привітне, Приморський, Байбуга, Ближні Камиші, Кринички, Першотравневе, Ізюмівка. Розробки та вибухові роботи ведуться у безпосередній близькості від Субазьких свердловин глибиною 300 м, що живлять значну частину джерел Східного Криму.

Забудова мису Меганом

Люди, які колись проїжджали вздовж бухти Капсель, не могли відірвати очей від гармонійного перетікання степової рівнини в плавні гребені мису Меганом, що йде в Чорне море. Тепер натомість сумний паркан за яким ведеться масштабне будівництво та світло десятків прожекторів для надійної охорони цієї території. Прямо в центрі території зі статусом пам'ятника природи окупаційна російська влада розгорнула спочатку майданчики фестивалю "Таврида Арт", а потім і будівництво елітних котеджів під виглядом "творчої резиденції".

За радянських часів поблизу були секретні об'єкти і бухта Капсель була закрита для відвідування. У 2007 році, щоб уникнути самовільної забудови, підніжжю гори на мисі Меганом надали статус природної пам'ятки з відповідними обмеженнями. Однак, у 2018 році з'ясувалося, що влада Судака не вносила цих обмежень у містобудівний план. За Меганом заступилося "Російське географічне товариство", яке закликало не допустити скасування охоронної зони. Однак у Кремля виявилися свої плани на цю територію.

У 2020 році було ухвалено рішення про перенесення фестивалю "Таврида Арт" у бухті Капсель та про забудову природної пам'ятки. Цього ж року з'явився паркан і розпочалися перші будівельні роботи під егідою "Військово-будівельної компанії Міноборони Росії". Наразі території забудови займає сотні гектарів. При цьому руйнування ґрунтово-рослинного покриву на пологих схилах Меганома призводить до прискореної ерозії рельєфу. Це може вплинути на прибережний клімат, який є головним фактором середовища в Судаку.

Від 3 до 10 видів червонокнижних рослин у цьому ареалі просто знищені. Шум будівельної техніки, кілометрові огорожі, нічне освітлення порушують усталені маршрути міграцій та місця гніздових пернатих. А автомобільний трафік призведе до накопичення у ґрунті унікального природного комплексу солей важких металів та інших токсичних речовин.

На завершення

Примітно, що серед десятка ареалів, які об'їхали та вивчили еко-активісти “Зеленого маршруту”, лише в одному випадку після протесту місцевих жителів окупаційні чиновники змінили початкові задуми та обрали найменш збитковий з погляду екології варіант. У всіх інших випадках окупаційна влада або ігнорувала ризики непоправної шкоди (як у випадку з горою Агармиш), або сама виступала ініціаторами найбільш шкідливих для навколишнього середовища рішень (як в історії з Меганомом або будівництвом "Тавриди" по берегу водосховища).

Виходячи із зібраних відомостей, екологи приходять до переконання, що на сьогоднішній день в окупаційному уряді Криму домінує виключно споживче ставлення до навколишнього середовища з повним ігноруванням довгострокових екологічних наслідків своїх рішень. Політика регіональних “влад” у питаннях охорони навколишнього середовища, виходячи з їх дій, є деструктивною та анти-екологічною.

Підтримати нас