Прибуткова деокупація. Чим буде цікавий звільнений півострів для американських інвесторів

В останні кілька тижнів тема рідкісноземельних ресурсів та інвестиційної привабливості повоєнної України стала предметом уваги американських політиків та експертів.

Які проекти на території тимчасово окупованого Криму можуть бути цікавими для американських акул бізнесу, - читайте у цьому матеріалі.

Нафта та газ

Американська компанія ExxonMobil, одна з найбільших нафтових компаній світу, ще з середини нульових років шукала вигідні варіанти доступу на шельф Чорного моря, зокрема до дуже перспективного родовища Суботіна біля берегів півострова. На момент окупації Криму американці вже виграли тендер із розробки газових горизонтів сусідньої Скіфської ділянки, але змушені були припинити проект після захоплення півострова російськими військами.

Запаси шельфу оцінюються до двох трильйонів кубометрів газу. Саме на Скіфській ділянці очікували видобуток на рівні 8-10 мільярдів кубів. Це приблизно половина всього газу, який зараз росіяни продають до Європи. Враховуючи розташовану в безпосередній близькості від родовищ газотранспортну інфраструктуру з виходом на європейський ринок, інвестори мають реальний шанс знайти свою нішу в країнах, які відмовилися або планують відмовитися від російського газу.

Видобуток нафти також становить потенційний інтерес і з тих самих причин – зовсім близько проходить нафтопровід “Дружба”, який забезпечить дешеву доставку нафти європейським країнам, які прагнуть забезпечити собі енергетичну незалежність від ненадійних російських поставок. Оцінки запасів нафти на дні Чорного моря в межах українських територіальних вод відрізняються від 50 мільйонів до півмільярда тонн.

Морські порти

Незважаючи на деградацію портової інфраструктури після окупації півострова, коли всі порти сильно скоротили в обсягах перевалки вантажів, можна припустити, що їхня реанімація не вимагатиме серйозних вкладень. Сумарний вантажообіг кримських портів до окупації становив понад одинадцять мільйонів тонн. Особливою потужністю чи унікальністю кримські порти похвалитися не можуть. Однак саме розташування за місцем найбільш економної логістики потоків з півдня на північ і північний захід Європи дозволяє припустити, що вони точно не простоюватимуть.

Примітно, що до окупації американці бачили потенціал не так у товарних сегментах, як у розвитку круїзного напряму. Американський холдинг Royal Caribbean – один із найбільших у світі круїзних операторів – доклав свого часу дуже багато зусиль для того, щоб взяти в концесію Ялтинський порт.

Після модернізації американці планували приймати одночасно по чотири великі круїзні судна довжиною понад 200 метрів та місткістю понад півтори тисячі осіб, а також збільшити пасажиропотік до 450 тисяч осіб на рік.

Готельний бізнес

До окупації американці були частиною цього ринку. В Алушті Carlson Rezidor Hotel Groupприймала відпочиваючих у готелі Radisson і збиралася вкласти понад сотню мільйонів доларів у будівництво готелю категорії 4+ на території Сімеїзу. У південнобережний Партеніт заходив чиказький Hyatt Hotels Corporation - американська компанія, що управляє мережами готелів вищого класу. У Севастополі один із готелів викупила та розвивала американська компанія Best Western International.

Така позитивна інвестиційна передісторія свідчить про те, що регіон справді мав не лише туристичну привабливість, а й відповідав досить високим для таких проектів вимогам щодо супутньої інфраструктури.

Якщо до деокупації росіяни не втоплять біля берегів Криму ще кілька танкерів з мазутом, то Південний берег Криму становитиме інтерес для великих вкладень. Особливо після слів американського президента Трампа про те, що Україна буде добрим місцем для розвитку нерухомості.

Два заводи

За умови, що окупанти не пограбують, не вивезуть і не зруйнують промислові об'єкти, на півострові є щонайменше два заводи, які становлять реальний інтерес для потенційних американських інвесторів. Це хімічний завод в Армянську "Кримський Титан" та керченський суднобудівний завод "Затока".

До окупації "Кримський Титан" належав українському олігарху Дмитру Фірташу, проте на даний момент власник перебуває під санкціями та звинуваченнями СБУ у кримінальних злочинах. До окупації “Кримський Титан” був одним із найбільших виробників діоксиду титану у Східній Європі та випускав до двох відсотків світового обсягу двоокису титану необхідного для виробництва паперу та лакофарбової продукції. Збут був налагоджений до 53 країн світу.

Керченський суднобудівний завод "Затока" був відтиснутий в українського олігарха Костянтина Жеваго, який теж опинився під санкціями. До окупації завод мав дуже значний портфель виконаних замовлень. Керченські корабели виробляли найбільші супертанкери та ліхтеровози з атомною силовою установкою, військові фрегати та нафтові платформи. Важко сказати, наскільки завод зберіг свій кадровий та виробничий потенціал за 11 років у російській окупації, але теоретично підприємство все ще має очевидну привабливість для капіталовкладень.

Павло Буранов для INжир media

Підтримати нас