×
20 грудня, 17:50
INжир Медиа

Повернення до середньовіччя. Як цього року порушували права людини у Криму.

Минулого тижня Генеральна асамблея ООН ухвалила нову резолюцію щодо ситуації з правами людини на окупованій території Криму. Російські дипломати назвали рішення абсурдним, оцінивши висновки міжнародної організації як «потуги видати бажане за дійсне».

Тим часом викрадення, тортури, вбивства, переслідування віруючих та інші прояви середньовічних трендів стали повсякденним явищем на півострові.

Про найзнаковіщі порушення базових прав і свобод жителів Криму у 2021 році, – читайте у цьому матеріалі.

Право на життя

В травні цього року співробітники ФСБ застрелили мусульманина Набі Рахімова, який нібито перебував у міжнародному розшуку та під час штурму будинку відстрілювався з пістолета. "Ми не знаємо більше подібних випадків з моменту окупації, коли співробітники ФСБ вторгалися б у будинок до людей, вбивали б їх і підкидали б зброю, а потім оголошували б, що вбили їх тому, що вони чинили опір. Це вперше", - прокоментував ситуацію глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Тим часом, в історії залишилося дуже багато нез'ясованого. Наприклад, навіщо знадобилося штурмувати будинок, а не захопити того, хто розшукується в той час, коли він вийде на вулицю. Рахімов регулярно ходив на релігійні заходи, тим більше у період священного для мусульман місяця, коли він допомагав готувати страви на іфтари (щоденні розговіння після заходу сонця або перед сходом сонця). Або чому штурмуючі вривалися в двері і бігли коридором, а не вибили вікно прямо в кімнаті, де спав Рахімов. А ще чомусь того разу не були використані передбачені на такі випадки світло-шумові гранати, які б сильно знизили гіпотетичні можливості підозрюваного до опору.

Обшук в селі Завітнє, під час якого було вбито Набі Рахімова. Фото: Кримська Солідарність
Обшук в селі Завітнє, під час якого було вбито Набі Рахімова. Фото: Кримська Солідарність

За наявності таких питань, відсутності подробиць розслідування та виразних коментарів з боку російських правоохоронців виникає припущення, що Набі Рахімова збиралися саме вбити, а не захопити. А разом із цим припущенням і повна відсутність упевненості, що подібні «зачистки» не повторяться у майбутньому.

Катування

Застосування тортур до затриманих стало майже стандартною практикою кримських представників ФСБ. У березні цього року було затримано журналіста-фрілансера Владислава Єсипенка, який згодом несподівано «погодився» дати інтерв'ю на урядовому телеканалі. Під час інтерв'ю він зізнався, що співпрацював із українською розвідкою.

На відміну від пропагандистів з урядового телеканалу, незалежні адвокати тривалий час не могли побачитися зі своїм підзахисним, а щодо одного з них навіть було оформлено письмову відмову. Багато пізніше, коли ця зустріч відбулася, стало відомо, що Єсипенка били та катували струмом, а потім змусили зробити "зізнання" та відмовитися від послуг незалежних адвокатів.

З аналогічним стилем зіткнулися і брати Ахтемови, яких звинувачують у диверсії на газопроводі у селі Перевальне під Сімферополем. Одного з них, Асана Ахтемова, повези у невідомому напрямку і два дні про його долю нічого не було відомо. Пізніше з'ясувалося, що окрім тортур струмом його вивозили до лісосмуги, де загрожували позасудовою стратою. Все це було зроблено з метою отримати свідчення, у тому числі проти першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джелялова, який нібито був організатором диверсії. Так «збіглося», що арешт Джелялова стався через півтора тижні після його виступу на «Кримській платформі» - міжнародному саміті, що викликає крайню міру роздратування Кремля.

Переслідування віруючих

Одна з позицій резолюції стосувалася релігійних переслідувань. І щоб там не говорили російські дипломати, а реальні цифри, за якими ще реальніші людські долі – куди переконливіші. Цього року вісім кримських мусульман отримали звинувачення у кримінальному злочині терористичного спрямування за приналежність до релігійно-політичного об'єднання «Хізб ут-Тахрір». Всі вони були взяті під варту та шансів на звільнення до завершення слідства у них практично немає. Більше того, практика десятків інших кримінальних справ проти прихильників цього об'єднання показує, що менше ніж десять років колонії російські суди давати перестали.

Під каток нової російської інквізиції потрапили не лише «неправильні» мусульмани, а й такі ж «неправильні» християни. Цього року сім послідовників віровчення «Свідки Єгови» з Криму виявилися фігурантами нових кримінальних справ, причому один із них на час слідства залишається ув'язненим. Чекати від суду розуміння чи хоча б м'яких вироків їм не доводиться – двох «єговістів» із Севастополя цього року засудили до позбавлення волі на шість років кожного. При цьому одного з них Віктора Сташевського після прибуття до місця відбування покарання одразу відправили до штрафного ізолятора, суто через «тяжкість статті».

Кримінальним переслідуванням «іновірців» кримські силовики не обмежуються – регулярно щодо представників різних конфесій та релігійних течій представники Центру протидії екстремізму складаються протоколи про незаконну місіонерську діяльність. Тільки за березень судом було задоволено чотири такі протоколи, ще про один випадок щодо настоятеля монастиря Православної церкви України стало відомо у серпні. А про справжні масштаби тиску залишається лише здогадуватися.

Несвобода зібрань

Збиратись у групи навіть по кілька людей тепер на півострові небезпечно. Це може «створити перешкоди для руху пішоходів» та спровокувати силовиків на масові затримання. Йдеться, звичайно ж, не про будь-які збори, а виключно про ті, що мають відношення до політичних переслідувань кримчан. Всього за рік, що минає, проводилося п'ять таких облав, за підсумками яких у відділах поліції побувало не менше 180 осіб.

Більшість із них за підсумками свого затримання та шаблонного розгляду справи в суді отримали покарання у вигляді адміністративних штрафів на суму від 1 до 30 тисяч рублів (від 13 до 416 доларів), однак у ході останньої силової акції два десятки затриманих було відправлено під арешт до ізоляторів тимчасового утримання терміном від однієї до двох тижнів. Просто за те, що вони зібралися в одному місці, щоб зустріти та підтримати адвоката Едема Семедляєва, який відбув адміністративний арешт.

Сама історія арешту адвоката Семедляєва також є показовою. Після одного із масових затримань він надавав правову допомогу тим, кого доправили до райвідділу. А співробітник Центру з протидії екстремізму Руслан Шамбазов зажадав від нього, щоб він роздягнувся і показав, чи немає у нього на тілі татуювань екстремістського характеру. Адвокат ці безпідставні вимоги проігнорував. Було складено протокол про непокору «законним та обґрунтованим» вимогам співробітника поліції, проте суд не побачив складу правопорушення. Але через кілька днів «склад правопорушення» все ж таки «вдалося розглянути» і адвокат вирушив до ІТТ (ізолятор тимчасового тримання) відбувати адміністративний арешт.

Несвобода слова

Взаємини місцевих силовиків із журналістами та блогерами цього року теж залишалися складними. Так, у лютому правоохоронці провели обшук у будинку ялтинської блогерки Людвіки Пападопулу, яка на той момент значилася як свідок у справі про наклеп. «Обмовили» блогери не когось, а самого начальника Управління судового департаменту в Криму, приписавши йому керівну роль у рейдерському захопленні об'єкта рекреації на південному узбережжі. У серпні Пападопулу провела добу під реальним арештом, а потім суд перевів її під домашній арешт, оскільки її зі свідків несподівано було переведено до розряду обвинувачених.

Регулярно, протягом усього року, журналісти затримувалися співробітниками поліції. У більшості випадків їхня професійна діяльність, у тому числі з наявністю офіційного посвідчення ЗМІ, не була переконливим аргументом для поліцейських. Щонайменше у шести випадках ці затримання закінчувалися судовим рішенням про адміністративний арешт. Так, наприклад, проросійський блогер Ілля Большедворов отримав десять діб через те, що знімав на мобільний телефон одиночний пікет іншого проросійського активіста під будівлею прокуратури.

Доторканність приватної власності

Незважаючи на те, що пік відлучення чужої власності припав на перші роки окупації, сьогодні збереження цього права теж не цілком гарантовано. Яскравим прикладом стало знесення будинку кримськотатарського активіста Рустема Усеїнова до ухвалення остаточного рішення суду апеляційної інстанції.

Силовики "охороняють" процес знесення будинку Рустема Усеїнова.  Фото: INжир media
Силовики "охороняють" процес знесення будинку Рустема Усеїнова.  Фото: INжир media

Ще однією гострою проблемою у цій сфері стало рішення щодо прокладання траси «Таврида» через село Зарічне. Будівництво вимагатиме відселення людей з 58 будинків та вилучення 177 земельних ділянок. Прозорості в питаннях розрахунку компенсації для тих, хто «потрапив під Тавриду», поки що немає і очікувати справедливих платежів малоймовірно. У місцевій судовій практиці майже неможливо заперечити розмір компенсації, призначеної владою за вилучену власність, – стверджує кримський адвокат Жан Запрута.

Недоступне правосуддя

Розраховувати на суди кримчанам не варто хоча б тому, що там давно не діють елементарні стандарти, які могли б забезпечити справедливе правосуддя. Під приводом боротьби з коронавірусом виключено гласність судочинства, всі засідання фактично відбуваються без слухачів та преси. Незалежність кримських суддів теж є скоріше предметом жартів, аніж об'єктом серйозного дослідження – більшість із них колишні українські судді, яким за російським законодавством, заборонено мати статус російського судді.

Про те, як суди підходять до таких важливих понять, як рівність сторін або всебічне вивчення обставин, добре видно з експертного огляду процесів щодо людей, яких затримали масово під будівлею ФСБ 4 вересня.У жодному з 53 судових засідань не викликали свідків та співробітників, які складали протоколи, а здебільшого відмовлялися викликати і свідків захисту. Крім того, жодного разу не була забезпечена участь прокурора – суддя щоразу виступав одразу як державний обвинувач, і як "неупереджений суддя".

Прямо навпаки

Все вищеперелічене – лише короткий огляд по верхах основних репресій, які щодня відбуваються в Криму. У світлі цих фактів заяви російських дипломатів про марення змісту резолюції, виглядають м'яко кажучи не переконливо. На щастя, вдавати, що вірять росіянам, виявилися готові дуже не багато - крім сателітів Росії, варто виділити хіба що Китай і Філіппіни, на території яких ситуація з правами людини не набагато краща.