Помітний сигнал. За що проголосували депутати Європарламенту з кримського питання

У грудні цього року Європейський парламент ухвалив резолюцію про ситуацію з правами людини в Криму - першу за вісім років і другу за всю історію.

Як змінилася ситуація з моменту, коли тема півострова звучала востаннє на порядку денному у європейських депутатів і чому такі резолюції можуть мати важливе міжнародне значення – розповідаємо у цьому матеріалі.

За вісім років до цього

4 лютого 2016 року Європейський парламент більшістю голосів підтримав ухвалення резолюції "Ситуація з правами людини в Криму, зокрема, кримських татар", в якій засудив мілітаризацію півострова, а також відсутність доступу до Криму представникам міжнародних інститутів та незалежним експертам ОБСЄ, ООН та Ради Європи.

Також парламентарі закликали провести ефективне, неупереджене та прозоре розслідування всіх випадків зникнень, тортур та порушень прав людини правоохоронними органами Криму, починаючи з лютого 2014 року. А заразом звільнити незаконно заарештованих за мирний протест проти окупації політв'язнів.

З цікавого також там було про ініціативу створення міжнародного переговорного механізму відновлення українського суверенітету над Кримом у форматі "Женева плюс", який повинен включати безпосередню взаємодію з ЄС. Йшлося про прообраз "Кримської платформи", який безуспішно намагалися реалізувати українські дипломати.

Зміни до гіршого

У другій резолюції про ситуацію в Криму, яка була прийнята нещодавно, також можна побачити вимоги щодо негайного звільнення політв'язнів та припинення переслідувань кримчан. Відмінності у ґендерному складі – серед перерахованих у документі, майже половина переслідуваних – жінки. Правозахисниця Ірина Данилович, журналістка Лутфіє Зудієва, адвокатка Ліля Гемеджі, пенсіонерка Галина Довгопола.

“Перекочували” з попередньої резолюції на сучасну згадки про зникнення та тортури, проте перелік порушень був суттєво розширений.

Зокрема, у документі наголошується, що кримчани продовжують стикатися з серйозними порушеннями прав людини, незаконним призовом до російської армії, примусовою паспортизацією та русифікацією, незаконним затриманнями, часто за сфабрикованими звинуваченнями в тероризмі, насильницьким зникненням, відсутністю свободи думок, зборів, об'єднань та віросповідання.

З нового у свіжій резолюції – фіксація політики насильницької зміни демографічного складу Криму та стирання кримськотатарської ідентичності, спадщини та культури. Крім цього, констатується пріоритет у переслідуванні кримських татар, етнічних українців та етнічних меншин, а також проблеми з відсутністю медичної допомоги десяткам політв'язнів.

Чому це важливо

Поява резолюції Європарламенту не має юридичної сили, але представляє важливий політичний та правозахисний документ. Він висловлює позицію безпосередньо обраного цього року органу Європейського Союзу із закликом продовжувати політику невизнання незаконної анексії Криму Росією. З політичної точки зору, це важливий сигнал серед численних заяв про можливі умови мирних переговорів.

Також у документі педантично перераховані ключові процеси порушення прав людини та їх там налічується не менше шістнадцяти. Про багато хто з них раніше говорили лише кілька українських правозахисників, пов'язаних із кримською тематикою, а тепер ці тренди закріплені як позиція європейських депутатів.

Не лише тренди, а й актуальні на кінець цього року цифри. Зокрема, зафіксовано наявність понад 200 кримських політичних ув'язнених, у тому числі 133 кримські татари. Наголошується, що 67 політичних в'язнів мають серйозні проблеми зі здоров'ям і їм потрібна допомога. Також наголошено, що внаслідок насильницького заміщення населення на півострів завезли до 800 тисяч росіян.

Такі конкретні факти дозволяють у майбутньому використовувати резолюцію як серйозний аргумент як у різних переговорних процесах, і під час судових розглядів. Коротка фраза з резолюції “це є військовим злочином відповідно до міжнародного права” може переважити десятки звітів від експертів громадянського суспільства.

Не ставити хрест

Але окрім потенційних масштабних перспектив, ця резолюція має і цілком прикладну мету – сприяти звільненню кримських політв'язнів. Особливо тих, чий стан здоров'я є дуже тяжким – Ірини Данилович, Тофіка Абдулгазієва та Амета Сулейманова. На думку правозахисників, така увага до проблеми конкретних людей не дозволить російській владі поставити на їхньому житті хрест і стане ще одним кроком для їхнього якнайшвидшого звільнення.

До речі, про хрести - у резолюції також є заклик до інститутів ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста "про встановлення місцезнаходження затриманих цивільних осіб із Криму". Це ще один добрий доробок для активізації роботи вказаних організацій, які до останнього часу практично ніяк не виявили себе в пошуках викрадених цивільних полонених, включаючи кримчан.

Павло Буранов для INжир media

Підтримати нас