Оновлення не завантажено. Що не так із “урядом” в окупованому Криму

Восени минулого року на окупованому півострові була імітація виборів до кримського парламенту. За існуючою практикою слідом мала відбутися відставка уряду і перезавантаження виконавчої влади на рівні керівників міністерств і відомств.

Що пішло не так із цим процесом, скільки нових осіб через півроку з'явилося в окупаційному уряді і в кого зараз “контрольні” посади в системі управління регіоном – читайте в цьому матеріалі.

Кадри "зависли"

Після передбачуваних результатів "виборів", спостерігачі очікували не менш формального, але швидкого перезавантаження на верхівці чиновницької вертикалі. Проте, натомість, через півроку можна впевнено констатувати, що з низки міністерств процес забуксував. Щонайменше у 3 ключових для економіки півострова відомствах спостерігається серйозний кадровий колапс.

Так окупаційний міністр транспорту Микола Лукашенко подав у відставку на початку серпня 2024 року і з того часу вже восьмий місяць вакансія залишається незайнятою. Загальне керівництво мінтрансом останні три місяці здійснює, згідно з даними офіційного порталу кримського “уряду”, перший заступник - Арсеній Козловський. Однак, що примітно, в російських податкових органах тимчасово виконуючей обов'язки взагалі значиться інша людина – голова управління фінансів мінтрансу Людмила Олійник.

Не менш яскраво виглядає ситуація в міністерстві економічного розвитку, яке протягом останніх шести років проводило у відставку п'ятьох окупаційних міністрів. Ось уже півроку “розстрільна” посада залишається незайнятою, а тимчасово керує всіма процесами перший заступник Роман Хитущенко, який за п'ять років до цього керував лише одним відділом у міністерстві фінансів Криму.

Трохи більше ясності на сьогоднішній день у "міністерстві" палива та енергетики регіону. З середини позаминулого року крісло керівника було порожнім 11 місяців поспіль. У серпні 2024 року відомство очолив ренегат із Ярославської області Олександр Харламов, але менш як за два місяці зрозумів, що це не його і звільнився. П'ять місяців поспіль обов'язки міністра виконував Володимир Воронкін. За сім років до цього він уперше прийшов до мінпаливенерго на посаду рядового клерка. Однак, на тлі кадрового дефіциту стрімко виріс до во міністра. Лише минулого місяця його офіційно затвердили на посаді.

Неоновлювані

Аналіз порталу кримської Ради міністрів показав, що після формування нового окупаційного уряду у вересні 2024 року оновлення торкнулися лише 20 відсотків міністерств. У міністерство надзвичайних ситуацій "спікер" кримського парламенту Володимир Константинов протягнув свого радника та колаборанта Олексія Єрьоменка, а на посаду голови будівельного відомства свого підлеглого за фірмою "Консоль" - Едуарда Щеголєва. Ще двоє чиновників пересіли в міністерські крісла з позицій голів районних адміністрацій.

Заради справедливості зазначимо, що перед перезавантаженням кримського окупаційного уряду, свіжа кадрова кров поповнила міністерства промисловості, туризму та охорони здоров'я. Тому їхня заміна ймовірно виглядала б нелогічно. На відміну, приміром, від незмінного керівника міністерством юстиції Олега Шаповалова чи голови мінсоцзахисту Олени Романовської, які уособлюють собою чиновницький застій у коридорах окупаційної влади Криму.

У кого контроль

Однак найцікавішими після неповноцінного перезавантаження кримського уряду виявилися результати аналізу групи кримських віце-прем'єрів. З десяти топ-чиновників лише один – Микола Воробйов обійняв посаду заступника голови Ради міністрів уперше. Решта перезберегла свої портфелі ще з минулої, а то й позаминулої каденції. Втім, не цей показник є ключовим.

Куди примітнішим є той факт, що з десяти “топів” рівно половина – це місцеві колаборанти, а друга половина – "понаєхавщі" діячі з російських регіонів. Причому не аби які, а майже всі зі специфічною біографією. Ігор Михайличенко - 26 років офіцер у російських ПДВ, два ордени та три медалі за цей період. Михайло Назаров – 20 років в органах прокуратури та слідства у різних російських регіонах, а також на окупованій території. Микола Воробйов - 33 роки офіцер-замполіт у російській армії з працевлаштуванням після цього в пітерське КБ "Рубін", що конструює підводні човни.

Ну і на чолі цієї групи неприкритих силовиків - Георгій Мурадов, вихованець радянської розвід-дипломатичної школи та провайдер інтересів російської розвідки через проекти Федерального агентства "у справах СНД, співвітчизників, які проживають за кордоном та міжнародним гуманітарним співробітництвом (Россотрудничество)". До речі, нещодавно азербайджанські ЗМІ відкрито називали "Росспівробітництво" гніздом шпигунів та провокаторів.

Така кадрова розстановка на вищих посадах окупаційної виконавчої влади абсолютно однозначно демонструє, що контроль за всіма процесами повсякденної діяльності на окупованому півострові знаходиться в руках російських вихідців із силових структур. А місцеві колаборанти в уряді - не більше ніж слухняні виконавці рутинної чиновницької діяльності.

Павло Буранов для INжир media

Підтримати нас