Культурний контр-наступ. Як українці починають давати відсіч російському “гібридно-культурному” впливу

Під виглядом різноманітних культурних проектів росіяни розпочали повільне поновлення втрачених позицій на світовій арені. Все частіше на світових сценах стали з'являтися різні віолончелісти, диригенти та балеруни, які після виступу розповідають вдячній публіці, що "все не так однозначно", "вісім років дамбілі" та про "неонацистів на Майдані".

Для чого це потрібно російській владі, як це працює і що можна протиставити повзучому формуванню потрібних російській пропаганді міфів – читайте у цьому матеріалі.

Високоточна зброя

Якщо всілякі "Раша тудей" та "Супутник" придумані для обдурювання масової аудиторії, переважно з низьким рівнем критичного мислення, то сотні проектів співробітництва у сфері культури націлені на інтелектуальні еліти, до яких дешевими фейками про "розп'ятого хлопчика" не достукаєшся. Лзівка дуже зручна, бо будь-яким європейцям оголошувати персоною нон грата поважного маестро або відмовляти у виступі черговому юному обдаруванню - це "зашкварно". Адже на завтра у пресі будуть десятки проплачених публікацій із тезами, що “культура - поза політикою” та “у вільному суспільстві не місце цензурі”.

Початок повномасштабного вторгнення закономірно спричинив втрату багатьох майданчиків, але зараз росіяни все активніше і наполегливіше повертаються і відновлюють свою культурну експансію по всьому світу. Грошей на це не шкодують, бо серед поціновувачів Толстого та Чайковського однозначно виявиться чимало людей із категорії “приймачів рішень”. Поселити в їхніх головах переконання, що "У Путіна не було іншого вибору" або "пора прийняти реалії на землі" - це дорогого коштує.

Як це працює

Найкраще принцип "культурного" впливу проілюструвати на якомусь гіпотетичному прикладі. Ну от скажімо, у травні цього року у Празі на міжнародному фестивалі виступав один із відомих російських гобоїстів (музикантів граючих на гобої) – Федір Освер. Місцеві чиновники навіть визнали його лауреатом конкурсу “Празька весна”.

Ось цей Федір закінчує свій виступ, забирає лауреатський диплом, іде за лаштунки спілкуватися з колегами. І кожному охочому він може розповісти, як щороку кілька разів буває в окупованому Криму, де на його глибоке переконання, “жити стало краще, жити стало веселіше”. Він палко говорить про те, що бачив на власні очі і це переконує слухачів набагато сильніше, ніж почуті колись сухі декларації ООН чи звіти правозахисників.

Потім, напевно, і серед глядачів знайдеться якась кількість охочих прийти на його окремий творчий вечір, де оповідань про Крим у перервах між етюдами буде більше, а ключові наративи – різноманітніші. Наприклад, Федір може розповісти душевну історію про свого боса - директора Санкт-Петербурзького будинку музики Сергія Ролдугіна, якого називають"гаманцем Путіна". У цій історії може знайтися місце і для диктатора, який слухає сонати зі сльозами на очах, мовляв, "ніщо людське не чуже". І все це подається дуже тонко, завуальовано, та ще й від людини, про яку зовсім не чекаєш “промивання мозку”. А якщо помножити це на десятки таких фестивалів та на сотні “Федорів”?

Ламати можна і потрібно

27 липня відомий російський диригент Валерій Гергієв збирався вперше від початку повномасштабної війни проти України дати концерт в італійському Королівському палаці. Але за тиждень до виступу концерт скасували через інформаційний та політичний скандал, під час якого багато лідерів громадської думки вимагали не дати прихильнику Путіна жодного майданчика в Європі. Під питанням тепер і гастрольне турне Гергієва до Іспанії, заплановане наступного року.

Певну роль у цьому бою за європейського слухача відіграли й українські громадські організації, які наполегливо трусили італійських колег, розганяли полеміку та підкидали бетонобійні аргументи, чому друг Путіна не має морального права бути прийнятим у Європі та ще й на “королівському” рівні. Судячи з багатослівної та багатоканальної реакції російської сторони – удар був болючим.

А тим часом одинадцять українських та міжнародних організацій завдали наступного удару – направили звернення до художніх музеїв у Мексиці та Бразилії, які уклали меморандум про співпрацю з так званою «Російською галереєю мистецтв» – музеєм, створеним окупантами в Севастополі.

Представники громадянського суспільства довели до відома іноземних музеїв, що з моменту окупації Криму в 2014 році російські музеї на окупованій території ведуть руйнівні археологічні розкопки, а мільйони кримських артефактів було вивезено з півострова до музеїв на територію РФ. А ще процитували іноземним музейникам їхніх топ-чиновників, які виступають за територіальну цілісність України. Звернення було також направлено до дипломатичних служб та незалежних журналістів у цих країнах.

"Сподіваємося, що це дасть ефект. Як мінімум ускладнить співпрацю. І чим більше зусиль і грошей окупанти витратять тут, тим менше залишиться на щось ще. Чим більше українців включиться в оборону культури, тим менше успіхів буде у виконавців "гібридно-культурних спецоперацій", - розповіли "INжир media" автори цієї ініціативи.

Павло Буранов для INжир media

Підтримати нас