
Голова підконтрольного Кремлю «держради» окупованого півострова Володимир Константинов заявив про масштабну кампанію з «очищення» публічного простору від іноземних слів. За його словами, у Криму вже замінено близько 500 рекламних вивісок, що містили іншомовні назви, — це приблизно половина від загальної кількості об’єктів, які окупаційна адміністрація визначила як такі, що «потребують заміни».
Константинов назвав цю кампанію «ідеологічно важливою роботою» та повідомив про намір поширити її на федеральний рівень у Росії. Зокрема, навесні 2026 року під час так званих "Днів Республіки Крим" у Раді Федерації Росії планується обговорення проєкту зі створення архітектурно-художнього стилю «Крим — територія кирилиці».
Попри декларативні гасла про «сучасність» і «привабливість», ініціатива має виразний ідеологічний характер. Вона вписується у ширшу політику русифікації, яку Росія послідовно впроваджує на окупованому півострові з 2014 року після незаконної анексії. Йдеться не лише про зміну мовного ландшафту, а й про витіснення української та кримськотатарської ідентичності з публічного простору.
Кампанія з перейменування та заміни вивісок фактично є частиною інформаційної та символічної війни, спрямованої на закріплення російського контролю над територією. Через мову, топоніміку, освітні стандарти та візуальний простір окупаційна влада формує нову «нормальність», у якій Крим подається як невід’ємна частина Російської Федерації.
Ініціатива «Крим — територія кирилиці» має не лише культурний, а й політичний підтекст. Вона покликана підкреслити належність півострова до так званого "російського простору", водночас маргіналізуючи інші мовні та культурні впливи. В умовах окупації така політика розглядається як інструмент пропаганди та асиміляції.
Заяви Константинова про те, що реалізація проєкту зробить Крим «зразком для інших суб’єктів Російської Федерації», свідчать про прагнення представити процес русифікації як успішну модель, яку можна масштабувати.
Таким чином, зміна вивісок у Криму — це не просто питання дизайну чи мовної політики. Це елемент системної стратегії, спрямованої на закріплення наслідків окупації, переформатування ідентичності регіону та посилення російської пропаганди в інформаційному просторі півострова.