Дискримінація "побратимів" з-поміж російськомовного населення в європейських країнах буде розцінюватися як загроза для міжнародної безпеки Росії та прояви якогось "антиросійського нацизму". Таких висновків дійшли зібрані в окупованій Ялті так звані політологи, експерти-міжнародники та дипломати.
Навіщо збиралися “експерти”, хто з іноземців вважав для себе важливим взяти участь у дискусіях і як усе це сприймають пересічні жителі Криму – читайте у цьому матеріалі.
Посилені наряди співробітників ДПС та “Росгвардії” в районі між Ялтою та Лівадією не викликали особливого подиву у місцевого населення, яке давно звикло до заходів найрізноманітнішого рівня на всіх можливих майданчиках Південного узбережжя.
"Цього разу щось скромно, як для міжнародного рівня. Усього лише зала "Дзеркальний" в санаторії "Росія", а не Лівадійський палац або хоча б "Інтурист". Це означає, що зустріч найнижчого рангу, на якій нікого з впливових людей зарубіжжя точно не буде. Тому що показувати їм “Росію” з її убогістю та атмосферою совка – ніхто не став би”, – поділився своїми спостереженнями ялтинський краєзнавець Володимир.
Тим часом, виявилося, що захід з назвою “Міжнародне життя” щорічно проходить під патронатом російського міністерства закордонних справ та присвячено обговоренню актуальної та невичерпної теми “інтеграційних процесів на пострадянському просторі”. Спочатку конференція замислювалася як один із десятків “гібридних” інструментів російського дипломатичного впливу на зовнішню політику сусідніх країн. І хоча останнім часом ніхто із сусідів інтеграцію з росіянами обговорювати не поспішає, вони продовжують рік у рік зображати бурхливу “міжнародну” діяльність.
Глава російського МЗС Лавров, правда, брати участь у конференції не став, обмежився письмовим привітанням, у якому відзначив помітний внесок учасників “у неупереджене осмислення актуальних проблем світової політики”. Причому, судячи з програми конференції, виявилося, що всі актуальні проблеми у світовій політиці пов'язані виключно з Україною та інтерпретацією історії Другої світової війни. Серед ключових дискусій - "Метастази нацизму: від Галицької Русі до наших днів" та "Роль Заходу в українській кризі".
Під час обговорень учасники запропонували російським дипломатам взяти на озброєння термін"антиросійський нацизм", який, на думку Георгія Мурадова (представника російської влади в уряді Криму) від будь-якого іншого нацизму відрізняє особливе ненависне ставлення до росіян.
“Цей термін коректніший, ніж „русофобія” і навіть ніж термін „український націоналізм”, оскільки український націоналізм — це явище, якого не існує в природі”, – видав російський доктор філософії Едуард Попов.
Заяву Попова можна вважати певною мірою сенсаційною, оскільки заперечення українського націоналізму суперечить позиції російського президента та всієї лінії російської пропаганди про “нациків”, які захопили владу у Києві. Як виявилося, навіть російські експерти у галузі “вивчення природи нацизму” не мають із цього приводу єдиної думки.
Однак, загальний меседж заходу крутився навколо формули "на Росію нацькували українських нацистів і взагалі росіян чомусь у світі ненавидять". Доносити подібний меседж до всіх, хто погано розуміється на “тонкостях нацизмів” - одна з ключових стратегічних цілей російської зовнішньої політики. Потім ці зусилля трансформуються в позицію "все не так однозначно" і заяви як жертва сама дуже винна, що на неї напала "друга армія світу".
Але в даному випадку зусилля російських дипломатів виявилися явно провальними. Можливо, певний вплив на це зробила нещодавня атака українських дронів на Форос, що змусило деяких запрошених іноземців переглянути свої плани. У результаті серед закордонних гостей, яким виявилися не чужими дискусії про “метастази нацизму” разом з “інтеграційними процесами”, виявилися лише представники союзного режиму білоруського диктатора Олександра Лукашенка та таліби Афганістану.
Розбавив промовисте збіговисько “представник італійських академічних кіл” на ім'я Елізео Бертолазі. Формально – він був заявлений як учений-антрополог. Проте, фактично Бертолазі – широко відомий у колах європейських спецслужб агент кремлівського впливу. На рахунку "прогресивного європейця" участь у референдумі "ДНР" під виглядом міжнародного спостерігача, спроба організувати в Італії виставку про "злочини укронацистів у Маріуполі", створення "Міжнародного руху русофілів" та інші гібридні акції на користь Москви.
«Я ніколи не бачив у Росії, щоб росіяни ненавиділи італійців як народ. Але бачу ненависть до росіян на Заході», – заявив Бертолазі журналістам. Проте, розкривати, що "негаразд" із європейцями і чому вони раптом зненавиділи росіян, антрополог не став. Його подив з приводу європейців виглядав дуже неприродним, особливо на тлі заяв типу "країни Балтії і надалі створюватимуть загрози для міжнародної безпеки Росії. Насамперед на історичних територіях, де наші побратими є корінним населенням..."
Пересічні кримчани намагання “експертів” підвищити інтеграцію пострадянських країн не оцінили, наголосивши, що в майбутньому краще б їм проводити такі збори десь у Сибіру, не накликаючи на місцевих жителів додаткові ризики, пов'язані з повітряними атаками “русофобів”. Окремо ялтинці обурилися і щодо фінансової доцільності таких заходів.
"Тут за бензином з ранку ганяєшся, в аптеках - чергове подорожчання, воду стали давати за графіком і вже видно, що з дна черпають, комуналка подорожчала - а ці всі своїми нацистами гасають. Стільки грошей даремно витрачають на марні розмови, які у світі вже ніхто й слухати не хоче", - поділився своєю думкою один із ялтинських пенсіонерів.
Мабуть, щоб витрати мали хоч якийсь умовно-практичний зміст, за підсумками конференції її учасники вирішили внести на Генеральну асамблею ООН резолюцію про "недопущення обмеження російського та російськомовного населення в історичних місцях проживання". Особливо виділили Україну, Литву та Естонію. У Криму, до речі, "зелені чоловічки" теж з'явилися під приводом "не допустити обмеження росіян". Може саме тому російське МЗС і вибрало для проведення конференції окупований півострів – щоби заслуховуючи “Ялтинську резолюцію”, ніхто в ООН не подумав, що помилився в трактуванні зовнішньополітичного курсу Кремля.
Павло Буранов для INжир media