×
Сегодня, 14:50
INжир Медиа

Росія втратила головний автомобільний маршрут до Криму: як пошкодження Керченського мосту ускладнює військову логістику окупантів

Унаслідок двох послідовних ударів по Керченському мосту в ніч проти 16 та 17 листопада Росія втратила один із ключових маршрутів сполучення з окупованим Кримом.

Автомобільна частина незаконної споруди зазнала масштабних руйнувань, а уламки обваленої конструкції перекрили основний судноплавний канал Керченської протоки. Залізничне сполучення частково відновили, однак це ще не означає, що Росія може повноцінно використовувати його для військових і вантажних перевезень.

Тепер окупаційній владі доведеться перерозподіляти транспортні потоки між залізницею, поромною переправою та сухопутним маршрутом через захоплені території Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Усі ці напрямки мають обмеження, а сухопутний коридор залишається вразливим для українських ударів.

Залізниця: рух відновили, але можливості вантажних перевезень під питанням

 Під час операції 17 листопада було повністю знищено одну з металевих арок та автомобільний проліт під нею. Залізнична частина мосту також зазнала пошкоджень. Водночас уже 18 листопада з'явилися відеозаписи, на яких видно рух пасажирського потяга залізничною частиною переправи.

Російський Мінтранс також повідомив про відновлення залізничного сполучення. Таким чином, залізничний маршрут між Краснодарським краєм і Кримом поки залишається доступним для пасажирського транспорту.

Поромна переправа: альтернативний маршрут із обмеженими можливостями

Після пошкодження автомобільної частини мосту окупаційна влада оголосила про відновлення поромного сполучення через Керченську протоку. Спочатку повідомлялося про перевезення пасажирів без автомобілів із Морського вокзалу Керчі до порту «Кавказ» у Краснодарському краї та у зворотному напрямку.

Однак цей маршрут також не може повноцінно замінити міст. Уже 18 листопада окупаційний Мінтранс повідомив про припинення роботи поромів через штормову погоду. Крім того, можливості самої переправи обмежені кількістю суден, які залишилися в робочому стані.

Водночас навіть за наявності достатньої кількості суден робота переправи залежить від погоди та безпекової ситуації в Керченській протоці. Шторми можуть зупиняти перевезення на невизначений час, а обмежені можливості морської інфраструктури не дозволяють швидко компенсувати втрату автомобільного мосту.

Сухопутний коридор: основна альтернатива, яка також перебуває під ударами

Ще один маршрут, на який Росія може переорієнтувати постачання до Криму, проходить через окуповані території Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Йдеться про сухопутний коридор, що з'єднує Ростовську область РФ із Кримом через окуповане Приазов'я.

Основними транспортними артеріями цього напрямку є траса М-14 (Ростов-на-Дону — Маріуполь — Мелітополь — Джанкой) та пов'язані з нею дороги, зокрема М-18, яка сполучає півострів із материковою частиною України.

Аналітики ISW зазначають, що після пошкодження Керченського мосту російським військам доведеться більше покладатися саме на цей маршрут. Водночас він уже неодноразово ставав ціллю українських ударів.

Зокрема, упродовж осені повідомлялося про ураження мостів через Чонгар і в районі Генічеська. Крім того, 17 листопада стало відомо про чергове ураження мосту через річку Міус поблизу Наталівки в Ростовській області РФ. За інформацією керівника Центру вивчення окупації Петра Андрющенка, цей об'єкт раніше вже зазнавав удару 8 листопада.

Це означає, що переорієнтація постачання на сухопутний коридор не усуває логістичних проблем Росії. Навпаки, збільшення транспортного навантаження на цей напрямок може зробити його ще більш вразливим.

Уламки мосту могли заблокувати судноплавний канал між Чорним та Азовським морями

Окрему загрозу для російської логістики становить ситуація безпосередньо в Керченській протоці. Під час руйнування автомобільної частини мосту металеві конструкції впали у воду. Йдеться про арку та проліт завдовжки приблизно 270 метрів.

Морське видання The Maritime Executive також повідомило, що уламки автомобільного прольоту опинилися в навігаційному каналі. Видання нагадує, що ще до повномасштабного вторгнення Росії конструкція мосту обмежувала судноплавство через протоку, зокрема через висоту проходу для суден.

Отже, наслідки руйнування можуть стосуватися не лише автомобільного та залізничного сполучення, а й морських перевезень. Якщо глибоководний канал справді заблокований, це створює додаткові проблеми для суден, які прямують до портів Азовського моря.

Додатковою проблемою можуть стати погодні умови. Листопад і грудень у Керченській протоці характеризуються сильними вітрами та штормами, що ускладнює використання плавучих кранів, барж і земснарядів.

Росія заперечує значення мосту, але шукає альтернативні маршрути

Попри серйозні пошкодження переправи, представники окупаційної адміністрації намагаються применшити її значення для забезпечення півострова.

Зокрема, призначений Росією глава Севастополя Михайло Развожаєв заявив, що Керченський міст нібито майже не використовувався для доставки вантажів, а основний потік становили приватні автомобілі та пасажирські автобуси. Аналогічні твердження озвучив радник окупаційного глави Криму Олег Крючков.

Водночас віцепрем'єр РФ Марат Хуснуллін після засідання урядової комісії 17 листопада повідомив про обговорення альтернативних маршрутів доставки вантажів на півострів. Це свідчить, що російська влада все ж змушена шукати рішення для компенсації пошкодження транспортної інфраструктури.

За даними Генерального штабу ЗСУ, Керченський міст використовувався російськими військами для перекидання пального, боєприпасів, військової техніки та особового складу до Криму й на південь України.

Аналітики ISW також наголошують, що міст був одним із двох основних маршрутів забезпечення російського угруповання на півдні України. Другий — сухопутний коридор через окуповані території Приазов'я.

Таким чином, пошкодження мосту не означає повної ізоляції Криму від Росії. Залізничний рух частково відновлений, а сухопутний маршрут продовжує функціонувати. Однак Росія втратила важливу транспортну ланку, а можливості альтернативних шляхів обмежені їхньою пропускною спроможністю, погодними умовами та постійною загрозою українських ударів.

Для окупаційних військ це означає необхідність перебудови логістики, збільшення навантаження на вразливі маршрути та потенційне ускладнення постачання ресурсів на півострів і південний фронт.